2015 рік в Європейському Союзі оголошений «Європейським роком розвитку». 

Європейський Союз, починаючи з 1983 р., проголошує відповідну тематику для усіх комунікаційних подій на протязі наступного року в країнах-членах. 

Від європейського року безпеки дорожнього руху у 1984 до європейського року громадян у 2013 та 2014 – кожного року проходять  події у більшості країн ЄС на підтримку тематики року.

Створюючи новітню українську, європейську історію партнери в Україні та ЄС виступили за проголошення 2015 року в Україні  - «роком розвитку». Спільне, одночасне та скоординоване  проведення в Європі «Європейського року розвитку 2015» та  «Року Європи в Україні 2020» дозволить забезпечити участь людей у європейських реформах, розвитку та оновлені України.

В районній бібліотеці заплановано ряд заходів, які розпочала книжкова виставка «Знайомтесь: європейська література» в секторі книгосховища. 

Читачі можуть ознайомитися з відомими творами світової літератури О.Генрі, Оноре де Бальзака, Стендаля, Е.Бронте, Поля Валері, Пауло Коельо.

Пам'яті Небесної Сотні

Минув рік із того моменту, як загинули вони – Герої, яких народила революція Майдану. Чим була революція для кожного з нас? Для когось прогулянкою, для когось війною. Але в першу чергу Майдан став випробуванням на цінність особистості людини, виміром людськості та гідності.

Українські Ангели загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави, і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ – нескореним. Безумовно, жодного з нас події, що відбувалися впродовж листопада 2013 р. по лютий 2014 р., не залишили байдужими. Ці декілька місяців назавжди переписали сторінки історії України.
Ми на порозі нових змін, нового майбутнього. Але якою ціною?

Небесна сотня – безневинна жертва…

Бандитам не сховатись за хрестом

Отим хрестом, де їхня совість мертва

Зрікається і серцем і чолом…

У прощену неділю впала долу,

Простіть нас браття, миленькі, простіть…

За Україну - зранену і голу…

За Вас не впала і за Вас стоїть!

Саме такими словами розпочали працівники бібліотеки О.Слободяник та Л.Ратушняк вечір пам’яті «Небесна Сотня у вирій полетіла». Учасниками вечора були старшокласники школи – гімназії №1.

Про ті буремні дні «Листопадового зриву» - 2013 року пригадала Оксана Слободяник у своєму відео – перегляді «Революція гідності».

В основу сценарію покладено поетичні рядки, написані на Майдані та вшануванню пам’яті Героїв Небесної Сотні. Кожне слово наповнене глибоким змістом, виразним почуттям. Тут переплелися тривога і спокій, журба і радість, життя і смерть, біль і любов… І вже ніхто з учасників вечора не соромився сліз болю і жалю.

Небесна сотня вже рік молиться за Україну. Ми молимося за них, а вони сподіваються, що нам вистачить віри. Віри в себе. І пам’яті – про ті небесні сотні, якими українська земля пожертвувала за право бути. Минулих холодної зими, тривожної весни, бентежного літа і кривавої осені нам судилося зрозуміти: «Не забудемо», адже українці відправили не одну сотню героїв у небесний легіон – і тому не мають права їх забути.

У бібліотеці продовжуються заходи до 80-річчя з дня народження В.А. Симоненка. Так, 13 лютого, для учнів старших класів Тростянецької школи – гімназії №1, провідним бібліографом О.Слободяник та бібліографом – краєзнавцем Л.Ратушняк  проведено літературну годину «Його душа світилася зорею». Разом з бібліотечними працівниками школярі подорожували сторінками життя та творчості Василя Симоненка.

                                         

   Двадцять  шість  років  тому,  15  лютого  1989  року,  останній  солдат  колишнього радянського Союзу  перейшов  кордон  між  Афганістаном  і  Таджицькою  республікою, між  війною  і  миром, залишивши  позаду  дев’ять  років  афганського пекла.

    Цей  день  важко  назвати  святковим, в  історію  він увійшов  як  день  виведення  радянських військ  з республіки  Афганістан. Сльози, горе, невиправдані  втрати  і  радість  повернення  живими  з  пекла, яким  називали  війну  в  Афгані. Для  багатьох  тих, хто  пройшов  горнило  випробувань, Афганістан  став  школою  виживання,  мужності,  дружби  і  невигойною  раною…

    Сьогодні  важко  виправдати  втрати  у  цій  війні. Понад  три  тисячі  уродженців Вінницької  області  брали  участь  у  бойових  діях.  Сто шістдесят воїнів – афганців  загинули  і  повернулися  на  Батьківщину  в  «чорних  тюльпанах»,  двоє  пропали  безвісти. За  двадцять  шість  років  з  початку  припинення  війни  понад  сотню молодих  людей, у  розквіті  сил, від  поранень  та  хвороб  залишили  цей  світ.

    З  нашого  району  в  афганській  війні  брали  участь  150  військових, загинули  троє: Михайло Іваненко  з   Красногірки,  Сергій   Мурований  з  Капустян,  Михайло  Лизак  з  Тростянчика.

 Сьогодні  відділ  обслуговування   бібліотеки  для  дорослих  представив  для  своїх  користувачів  тематичний  перегляд  літератури «Афганістан – це  і  наш  біль». До  уваги  читачів  документальна  і  художня  література  на  сторінках  якої  висвітлені  історичні  події, листи, поезія, спогади  солдат  і  офіцерів  які  пройшли  Афганістан і  повернулись, і  які  навічно  залишились  героями  афганської  війни.

«Кохання панує над світом»

           День Святого Валентина ще іменують Днем усіх закоханих. Свято неофіційне, проте активно відзначається молоддю щорічно 14 лютого. День Валентина прийшов до нас з-за кордону і дуже скоро став одним з найпопулярніших молодіжних свят. Адже хоч коханню підвладний будь який вік, для молоді ця тема найближча.

          «Кохання панує над світом»,— так називався  наш  вечір лірики, присвячений Дню Святого Валентина, який відбувся 12 лютого в приміщенні ЗОСШ №1-гімназія для учнів 9-х класів. Разом  з вчителем української мови та літератури Раїсою Тиндириндою, працівником кафедри  юнацтва Анастасією Ліпніцькою та  бібліотекарем читальної зали Ларисою Білоус  присутні поринули в чудовий світ інтимної української  поезії. Учні почули  з живих вуст, як гаряче б'ється людське серце в поезії, який біль, яке страждання, яку ніжність, яке щастя може передати поетичне слово.    

      Вона прийшла, непрохана й неждана,        

                 І я її зустріти не зумів.

     Вона до мене виплила з туману

     Моїх юнацьких несміливих снів.

                                      . . .

    Прийшла любов непрохана й неждана —

    Ну як мені за нею не піти?
Кохання – одна з найстраждальніших тем світової літератури від самого початку її існування. Кажуть, що про любов сказано все, але не всіма. Тобто кожен, поет він чи прозаїк, драматург чи людина зовсім не причетна до літератури, у житті обов’язково “пише” свою неповторну історію кохання.  Різні віки, різні відчуття … Все різне… Єдине – кохання.

          Особливе місце на поличці людської  пам'яті посідають поетичні твори. Я вважаю, що українська інтимна лірика — найбагатша, найспівучіша, найщиріша і  найправдивіша — поети здебільшого передають чудовою мовою свої емоції, які «матеріалізуються» і линуть до інших людей, «заряджають» їх  тим духовним станом, який пережив поет. Тому, що  спілкування з поезією збагачує духовний світ людини, урізноманітнює його і — неодмінно — додає йому шляхетності.  «Зів'яле листя» Івана Франка; «Стояла я і слухала весну», «Лісова пісня» Лесі Українки; «Сміються, плачуть солов’ї» Олександра Олеся; «О, панно Інно», «Коли в твої очі дивлюся» Павла Тичини; «На білу гречку впали роси» Максима  Рильського; «Так ніхто не кохав», «Білі акації будуть цвісти» Володимира  Сосюри; «Є в коханні і будні, і свята» Василя  Симоненка; «Як пишно квітка лотоса цвіте» Миколи Лукова; «Маруся Чурай», «Світлий сонет» Ліни Костенко — усі ці твори так чи інакше сповнені великим почуттям — безумовно реальним, іноді світлим, іноді болючим, коли взаємним, а коли й нерозділеним.  Інтимна лірика — це завжди роздуми про найдорожче, найсокровенніше. Вона вбирає в себе найглибші почуття і найтонші порухи люд­ської душі. Є в ній щось безоглядно-відверте, щиро-сповідальне і водночас — співзвучне почуттям і настроям багатьох людей.

       Дуже  сподіваємося, що твори, які ми пригадали та  прочитали  на вечорі лірики, всі ці прекрасні  поезії, які почули учні, їм  сподобались і вони  частіше будуть звертатися до творчості українських письменників, коли у них в  душі оселиться любов.

...Читайте вірші про любов.                                    

Хоч, кажуть, все придумали поети,—                                 

І почуття, в яких нуртує кров,

І ніжності, і вірності тенета.             

Не вірте! Є любов така в житті,

Що може навіть душу спопелити!

Знайдіть для себе ці слова святі,

Що змусять вас і плакати й  радіти.

Знайдіть найкращі на землі слова —

І подаруйте їх своїм коханим.

Читайте, вірші — в них любов жива!

Тож хай вона у вас в душі не в'яне!

Шановні користувачі ! Запам'ятайте цю поезію, яка, можливо, стане для вас підтримкою і втіхою на нелегких стежках дорослого життя. Хай у ваших душах поетичні зерна проростуть кришталево чистим почуття. Кохайте і будьте коханими!