Бабин Яр: без права на забуття

               У світі завжди були дві раси...

 Є ті, хто розпинає, і ті, кого розпинають,

 гнобителі і пригноблені,

 хто ненавидить і кого ненавидять,

які заподіюють страждання і  які страждають,

гонителі та гнані.

                                          М .Бердяєв

Бабин Яр... Полюс нелюдськості... Наш біль. Наша пам’ять. Одна з найстрашніших сторінок літопису зла та страждань, написана людською кров’ю.

Ми будемо говорити про страхіття війни і смерті, щоб усвідомити цінність людського життя.

Бабин Яр.....Тут розстрілювали, тут спалювали трупи і тут просівали попіл.

Після Другої Cвітової війни назва київського яру стала символом людської трагедії. Так історично склалося, що Бабин Яр і в Україні й у світі втілює значно більше, ніж географічна назва та одна з трагічних адрес масових розстрілів часів Другої Cвітової війни. У літопису глобальної єврейської Катастрофи (Шоа), саме з цією київською місцевістю пов’язують початок Голокосту в Європі, хоча насправді хвиля розстрілів котилася до Києва від самого кордону.

Тема трагедії Бабиного Яру сьогодні дуже актуальна, оскільки вона тісно пов’язана з питаннями патріотизму, самопожертви в ім’я високої ідеї, єдності нації, її політичної свідомості.

З цією метою працівниками відділу обслуговування Білоус Ларисою та Ліпніцькою  Анастасією спільно з вчителем історії Тростянецької ЗОСШ №1-гімназія  Кутяшевою Оленою для учнів 11 класу було проведено масовий захід «Бабин Яр: без права на забуття».

Пройдуть роки, але ніколи не забудуться злочини нацистського «нового порядку»: страхіття гітлерівських концтаборів, масових розстрілів, душогубок, убивств.

Якби фашисти не були розбиті

Могутнім залпом наших батарей,

Чи міг би залишитися на світі

Незнищеним хоча б один єврей?

То в кожнім - іудейськім поколінні

Нехай звучить молитва на устах

Про тих, які зуміли у Берліні

Повергнути знеславлений рейхстаг.    

                                 (  А. Кацнельсон)

    

У кожного народу є свої історичні постаті першої величини, яких не в змозі прикрити пил віків. До таких велетнів української національної культури належить Михайло Грушевський — визначний історик, археолог, літературознавець, соціолог, публіцист, письменник, організатор української науки, громадсько-політичний і державний діяч, засновник Української Народної Республіки. Саме з його творчою спадщиною пов'язані ідеї відродження української культури і науки, історичної свідомості й національної гідності народу.

...Кожен подібний ювілей - це, безумовно, знаменна подія. Але, як зазначав сам М.Грушевський, "є події, що по короткім часі мають виключно історичне, сказати б, антикваричне значення; є знов такі, що служать вихідною точкою для дальших поколінь на довгий час, створюють для них цілком нові обставини життя, виносять на верх змагання й ідеї, що стають боєвим прапором для віків, святощами для одних і страхом для других". Саме такого звучання набувають сьогодні роковини М.Грушевського, адже з багаторічного небуття повертаються не тільки його ім'я й творчість, а й безцінний історичний досвід, зневажати який ми просто не маємо права.

Відзначаючи 150-річчя з дня народження Михайла Грушевського, працівниками  відділу обслуговування Ларисою Білоус та Анастасією Ліпніцькою, спільно з вчителем історії  Тростянецької НВК СЗШ №1- гімназія Наталією Паламарчук, для учнів 9-х класів було проведено усний журнал «Михайло Грушевський – історик і  будівничий нації». Сподіваємось, що цей захід допоможе нашим юним користувачам пізнати М. Грушевського як політика, доповнити відомості розкривши його як історика і літературознавця.

М. Грушевського порівнюють із Феніксом, що відродився з попелу після десятиліття заборон, перекручень, фальсифікацій. Вчений світового рівня, творча спадщина якого вражає своїм тематичним діапазоном, енциклопедичністю, фундаментальністю, перший фактичний президент України М. Грушевський, належав до тих видатних особистостей, які сповна пізнали велич й насолоду тріумфу i гіркоту поразки, але до кінця залишилися вірними ідеї усього свого життя. Саме про це наголосив у своєму вірші «Михайло Грушевський» поет Петро Гоць:

 Боже, невже Україна

 Може, нарешті, в вірші,

Вас, Президенте, як сина

 Пошанувати в душі?

Може ступити на землю,

Де ви побачили світ,

 Без «ізволєнія» з Кремлю,

 Ще й проректи «Заповіт».

 Ще й проспівати «Не вмерла!..»

(А таки ще й не помре!)… Боже!

Ніяка не зжерла

Нас тут чума!.. Й не зжере

«Іван Франко - вічний  Прометей  української  літератури» під такою назвою та з нагоди ювілею та проголошення року Івана Франка в Україні, кафедра юнацтва презентує для своїх користувачів книжкову виставку на якій представлені друковані, критичні матеріали  про основні сторінки життя і творчості письменника, художні твори, ліричні збірки поета, спогади відомих людей, які знали Івана Франка, повісті-есе, біографічні видання, фотодокументи, доповнюють виставку статті з періодичних видань.

  З метою  вшанування пам’яті видатного українського письменника, вченого та громадського діяча, популяризації його літературної, публіцистичної, наукової спадщини працівники бібліотеки Лариса Білоус та Анастасія Ліпніцька  спільно з вчителем української мови та літератури ЗОСШ №1-гімназія  Раїсою Тиндириндою для учнів 11 класу  провели усний журнал «Перехресні стежки життя Івана Франка».

 Небагато можна назвати в історії людства постатей, рівних йому за різнобічністю таланту й наполегливістю, гідними титанів Відродження… Він був літературознавцем і мовознавцем, фольклористом і етнографом, публіцистом і перекладачем. Він був активним громадським і політичним діячем, редактором журналів, людиною з власними переконаннями. Він був справжнім інтелектуалом, людиною енциклопедичних знань, яка всього досягла сама. І хоч як би пафосно це не звучало, він був справжнім титаном думки і праці. Франку належать понад п’ять тисяч творів у різних галузях літератури й науки. Випущені у світ п’ятдесят томів – лише третина написаного (за радянських часів кількість томів будь-кого не мала перевищувати доробку “вождя світового пролетаріату”). Це справді видатний українець, корені якого сягають глибини народного життя і переходять у дерево, квіт якого величний, щедрий, добрий. Усе, що мав віддав для однієї ідеї, і горів, і яснів, і страждав, і боровся за неї - за Соборну Україну. Тому звучать як заповіт його рядки:

Не пора, не пора, не пора

В рідну хату вносити роздор!

Най пропаде незгоди проклята мара!

Під України єднаймось прапор!

       То ж запрошуємо Вас до бібліотеки ознайомитись із літературою, документами, які представлені на книжковій виставці, щоб, перегортаючи сторінки творчості Івана Франка, ще раз збагнути й осягти багатогранний талант цієї людини.

Стежками партизанської слави

Відповідно до Указу Президента України про відзначення в Україні 22 вересня Дня партизанської слави, щорічно проходять заходи по вшануванню воїнів партизанів та підпільників. За роки війни в Україні діяли багато партизанських загонів. Проти партизанів німці посилювали свої війська, за допомогу партизанам винищувались цілі села. І таких сіл, з трагічною долею, була не одна сотня.

До Другої Світової війни можна ставитись по-різному, по-різному її називати. Але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя за рідну землю? Ми і наступні покоління з безмежною вдячністю шануймо мужність, самовідданий подвиг ветеранів антифашистського опору – партизанів і підпільників.

Партизани, по-суті, створили «другий регулярний фронт» і боротьбу проти них нацисти розглядали, як бойові дії на фронті.

19 вересня, у приміщенні районного краєзнавчого музею, відділом обслуговування центральної районної бібліотеки спільно з директором музею Людмилою Шамраєнко було проведено урок мужності «Стежками партизанської слави» та представлено перегляд літератури «Партизанська звитяга».

Про партизанські краї і зони на Вінниччині учням 11-го класу загальноосвітньої школи №2 розповіла вчитель історії Світлана Маснюк. Роль та значення партизанського руху під час Другої Світової війни висвітлювали директор музею Людмила Шамраєнко та провідний бібліотекар відділу обслуговування ЦРБ Оксана Барчук. Екскурс в історію Другої Світової війни біля музейної експозиції та про Тростянецьку підпільну групу очолювану Матвієм Біловим, розповідала зберігач фонду музею Ірина Миронюк.

На захід був запрошений племінник Матвія Білова Володимир Красій.

А фонди краєзнавчого музею поповнились бойовими та трудовими нагородами Михайла Прокоповича Мельниченка, колишнього ветерана війни та завуча Тростянецької школи №2.