«Якби мене запитали, чи жалкую я про те, як склалося моє життя, про відсиджені 15 років, я б відповів: анітрохи... І якби довелося починати все спочатку та вибирати, я б обрав життя, яке прожив».

24 грудня цього року Україна відзначатиме  80-річчя від дня народження В’ячеслава Чорновола.

У непроникному мороці комуністичної системи він вийшов у довгу і нелегку путь, і дві зорі світили йому й зігрівали душу – Свобода і Україна. В’ячеслав Чорновіл був найавторитетнішим політичним діячем нашої держави. Він був шанованим і в цілому світі. Належав до надзвичайно багатогранного й талановитого покоління шістдесятників. Разом зі своїми побратимами Василем Симоненком, Василем Стусом, Аллою Горською, Іваном Світличним зробив це покоління символом пробудження, прагнення України до волі. І цього свого вибору  не зрікся ніколи.

В’ячеслав Чорновіл є національним Героєм — посмертно. Його вбили, як убивали всіх її національних провідників — від Івана Мазепи до Хмеля, від Симона Петлюри до Грушевського, від Степана Бандери до Василя Стуса та Івана Світличного.

Його талант шліфували мордовські табори. Там він став філософом і стратегом. І найважливіше: він був не з бронзи і не з мармуру. Був веселим і жвавим, з усіма рисами живої людини; вони лише відтіняли його масштаб, його дар схоплювати проблему зразу і в цілому, його вміння передбачати й вести...

Своєрідним і актуальним сьогодні заповітом Чорновола є таке його висловлювання: «Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі».

У відділі обслуговування центральної районної бібліотеки проведено історичне досьє «В’ячеслав Чорновіл: постать на тлі доби». Про основні віхи життєвого шляху В. Чорновола розповідала Анастасія Ліпніцька, провідний бібліотекар кафедри юнацтва. Вона підкреслила, що В'ячеслав Чорновіл був одним із провідників правозахисної, української національно-визвольної боротьби з початку 1960-х років. Це уособлення незламного духу. Він жив тим, у що вірив. Попри складні обставини його життя він не зрадив тому, що було для нього по-справжньому важливе. Цьому нам треба навчитися у нього. Жити тими високими ідеалами, тою високою метою, до якої варто стреміти. Це приклад для молодих людей. І дай Боже, щоб світла пам’ять цього Великого Українця завжди жила в наших серцях і надихала до великих звершень.