2015 рік в Європейському Союзі оголошений «Європейським роком розвитку». 

Європейський Союз, починаючи з 1983 р., проголошує відповідну тематику для усіх комунікаційних подій на протязі наступного року в країнах-членах. 

Від європейського року безпеки дорожнього руху у 1984 до європейського року громадян у 2013 та 2014 – кожного року проходять  події у більшості країн ЄС на підтримку тематики року.

Створюючи новітню українську, європейську історію партнери в Україні та ЄС виступили за проголошення 2015 року в Україні  - «роком розвитку». Спільне, одночасне та скоординоване  проведення в Європі «Європейського року розвитку 2015» та  «Року Європи в Україні 2020» дозволить забезпечити участь людей у європейських реформах, розвитку та оновлені України.

В районній бібліотеці заплановано ряд заходів, які розпочала книжкова виставка «Знайомтесь: європейська література» в секторі книгосховища. 

Читачі можуть ознайомитися з відомими творами світової літератури О.Генрі, Оноре де Бальзака, Стендаля, Е.Бронте, Поля Валері, Пауло Коельо.

Пам'яті Небесної Сотні

Минув рік із того моменту, як загинули вони – Герої, яких народила революція Майдану. Чим була революція для кожного з нас? Для когось прогулянкою, для когось війною. Але в першу чергу Майдан став випробуванням на цінність особистості людини, виміром людськості та гідності.

Українські Ангели загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави, і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ – нескореним. Безумовно, жодного з нас події, що відбувалися впродовж листопада 2013 р. по лютий 2014 р., не залишили байдужими. Ці декілька місяців назавжди переписали сторінки історії України.
Ми на порозі нових змін, нового майбутнього. Але якою ціною?

Небесна сотня – безневинна жертва…

Бандитам не сховатись за хрестом

Отим хрестом, де їхня совість мертва

Зрікається і серцем і чолом…

У прощену неділю впала долу,

Простіть нас браття, миленькі, простіть…

За Україну - зранену і голу…

За Вас не впала і за Вас стоїть!

Саме такими словами розпочали працівники бібліотеки О.Слободяник та Л.Ратушняк вечір пам’яті «Небесна Сотня у вирій полетіла». Учасниками вечора були старшокласники школи – гімназії №1.

Про ті буремні дні «Листопадового зриву» - 2013 року пригадала Оксана Слободяник у своєму відео – перегляді «Революція гідності».

В основу сценарію покладено поетичні рядки, написані на Майдані та вшануванню пам’яті Героїв Небесної Сотні. Кожне слово наповнене глибоким змістом, виразним почуттям. Тут переплелися тривога і спокій, журба і радість, життя і смерть, біль і любов… І вже ніхто з учасників вечора не соромився сліз болю і жалю.

Небесна сотня вже рік молиться за Україну. Ми молимося за них, а вони сподіваються, що нам вистачить віри. Віри в себе. І пам’яті – про ті небесні сотні, якими українська земля пожертвувала за право бути. Минулих холодної зими, тривожної весни, бентежного літа і кривавої осені нам судилося зрозуміти: «Не забудемо», адже українці відправили не одну сотню героїв у небесний легіон – і тому не мають права їх забути.

У бібліотеці продовжуються заходи до 80-річчя з дня народження В.А. Симоненка. Так, 13 лютого, для учнів старших класів Тростянецької школи – гімназії №1, провідним бібліографом О.Слободяник та бібліографом – краєзнавцем Л.Ратушняк  проведено літературну годину «Його душа світилася зорею». Разом з бібліотечними працівниками школярі подорожували сторінками життя та творчості Василя Симоненка.

                                         

   Двадцять  шість  років  тому,  15  лютого  1989  року,  останній  солдат  колишнього радянського Союзу  перейшов  кордон  між  Афганістаном  і  Таджицькою  республікою, між  війною  і  миром, залишивши  позаду  дев’ять  років  афганського пекла.

    Цей  день  важко  назвати  святковим, в  історію  він увійшов  як  день  виведення  радянських військ  з республіки  Афганістан. Сльози, горе, невиправдані  втрати  і  радість  повернення  живими  з  пекла, яким  називали  війну  в  Афгані. Для  багатьох  тих, хто  пройшов  горнило  випробувань, Афганістан  став  школою  виживання,  мужності,  дружби  і  невигойною  раною…

    Сьогодні  важко  виправдати  втрати  у  цій  війні. Понад  три  тисячі  уродженців Вінницької  області  брали  участь  у  бойових  діях.  Сто шістдесят воїнів – афганців  загинули  і  повернулися  на  Батьківщину  в  «чорних  тюльпанах»,  двоє  пропали  безвісти. За  двадцять  шість  років  з  початку  припинення  війни  понад  сотню молодих  людей, у  розквіті  сил, від  поранень  та  хвороб  залишили  цей  світ.

    З  нашого  району  в  афганській  війні  брали  участь  150  військових, загинули  троє: Михайло Іваненко  з   Красногірки,  Сергій   Мурований  з  Капустян,  Михайло  Лизак  з  Тростянчика.

 Сьогодні  відділ  обслуговування   бібліотеки  для  дорослих  представив  для  своїх  користувачів  тематичний  перегляд  літератури «Афганістан – це  і  наш  біль». До  уваги  читачів  документальна  і  художня  література  на  сторінках  якої  висвітлені  історичні  події, листи, поезія, спогади  солдат  і  офіцерів  які  пройшли  Афганістан і  повернулись, і  які  навічно  залишились  героями  афганської  війни.

«Кохання панує над світом»

           День Святого Валентина ще іменують Днем усіх закоханих. Свято неофіційне, проте активно відзначається молоддю щорічно 14 лютого. День Валентина прийшов до нас з-за кордону і дуже скоро став одним з найпопулярніших молодіжних свят. Адже хоч коханню підвладний будь який вік, для молоді ця тема найближча.

          «Кохання панує над світом»,— так називався  наш  вечір лірики, присвячений Дню Святого Валентина, який відбувся 12 лютого в приміщенні ЗОСШ №1-гімназія для учнів 9-х класів. Разом  з вчителем української мови та літератури Раїсою Тиндириндою, працівником кафедри  юнацтва Анастасією Ліпніцькою та  бібліотекарем читальної зали Ларисою Білоус  присутні поринули в чудовий світ інтимної української  поезії. Учні почули  з живих вуст, як гаряче б'ється людське серце в поезії, який біль, яке страждання, яку ніжність, яке щастя може передати поетичне слово.    

      Вона прийшла, непрохана й неждана,        

                 І я її зустріти не зумів.

     Вона до мене виплила з туману

     Моїх юнацьких несміливих снів.

                                      . . .

    Прийшла любов непрохана й неждана —

    Ну як мені за нею не піти?
Кохання – одна з найстраждальніших тем світової літератури від самого початку її існування. Кажуть, що про любов сказано все, але не всіма. Тобто кожен, поет він чи прозаїк, драматург чи людина зовсім не причетна до літератури, у житті обов’язково “пише” свою неповторну історію кохання.  Різні віки, різні відчуття … Все різне… Єдине – кохання.

          Особливе місце на поличці людської  пам'яті посідають поетичні твори. Я вважаю, що українська інтимна лірика — найбагатша, найспівучіша, найщиріша і  найправдивіша — поети здебільшого передають чудовою мовою свої емоції, які «матеріалізуються» і линуть до інших людей, «заряджають» їх  тим духовним станом, який пережив поет. Тому, що  спілкування з поезією збагачує духовний світ людини, урізноманітнює його і — неодмінно — додає йому шляхетності.  «Зів'яле листя» Івана Франка; «Стояла я і слухала весну», «Лісова пісня» Лесі Українки; «Сміються, плачуть солов’ї» Олександра Олеся; «О, панно Інно», «Коли в твої очі дивлюся» Павла Тичини; «На білу гречку впали роси» Максима  Рильського; «Так ніхто не кохав», «Білі акації будуть цвісти» Володимира  Сосюри; «Є в коханні і будні, і свята» Василя  Симоненка; «Як пишно квітка лотоса цвіте» Миколи Лукова; «Маруся Чурай», «Світлий сонет» Ліни Костенко — усі ці твори так чи інакше сповнені великим почуттям — безумовно реальним, іноді світлим, іноді болючим, коли взаємним, а коли й нерозділеним.  Інтимна лірика — це завжди роздуми про найдорожче, найсокровенніше. Вона вбирає в себе найглибші почуття і найтонші порухи люд­ської душі. Є в ній щось безоглядно-відверте, щиро-сповідальне і водночас — співзвучне почуттям і настроям багатьох людей.

       Дуже  сподіваємося, що твори, які ми пригадали та  прочитали  на вечорі лірики, всі ці прекрасні  поезії, які почули учні, їм  сподобались і вони  частіше будуть звертатися до творчості українських письменників, коли у них в  душі оселиться любов.

...Читайте вірші про любов.                                    

Хоч, кажуть, все придумали поети,—                                 

І почуття, в яких нуртує кров,

І ніжності, і вірності тенета.             

Не вірте! Є любов така в житті,

Що може навіть душу спопелити!

Знайдіть для себе ці слова святі,

Що змусять вас і плакати й  радіти.

Знайдіть найкращі на землі слова —

І подаруйте їх своїм коханим.

Читайте, вірші — в них любов жива!

Тож хай вона у вас в душі не в'яне!

Шановні користувачі ! Запам'ятайте цю поезію, яка, можливо, стане для вас підтримкою і втіхою на нелегких стежках дорослого життя. Хай у ваших душах поетичні зерна проростуть кришталево чистим почуття. Кохайте і будьте коханими!

Сьогодні  Україна  вшановує   пам’ять  героїв  Крут – юнаків, які  загинули 29 січня 1918 року на Чернігівщині в нерівному бою з  більшовицькою армією. Бій  відбувся на залізничній станції  Крути під  селищем  Крути  та  поблизу села Пам’ятне, за 120  кілометрів  на  північний  схід  від  Києва і  тривав  продовж  цілого  дня 29  січня. Увечері  під  загрозою оточення більшовиками  та  українським  полком ім. Т.Шевченка, що  виступив  з тилу, розпочався відступ. Студентська  чота (35 осіб), відступаючи, потрапила  в  оточення: 28  із  них закололи  багнетами, сімох  поранених  доправили до  Харкова. Із 600 учасників  бою  загинуло  майже  половина. Загарбники  втратили  близько 2000 осіб.

У перебігу військових дій, бій під Крутами не мав вирішального кроку, але  набув  особливого  значення завдяки героїзму української молоді, яка стала на захист щойно  проголошеної  незалежної  Української  держави.

Особливо  вразило  сучасників  поховання  27  юнаків, які  потрапили  після  бою  в  полон  до  більшовиків  і  були  страчені. На похороні  в  Києві, біля  Аскольдової  могили, голова Української  Центральної Ради  Михайло  Грушевський  назвав  хлопців, які  загинули  в  нерівній  боротьбі, героями, а  поет  Павло  Тичина  присвятив їхньому  героїчному  вчинкові  вірш «Пам’яті    тридцяти». Про  бій  під  Крутами  ніколи  не  забували  українські  молодіжні  та  патріотичні  організації ( зокрема  пластуни)  за  кордоном і  в  Україні, утім  на  державному  рівні вшановувати  пам’ять героїв Крут  почали  тільки 2004 року. За рік перед цим, у січні 2003 –го Леонід Кучма  підписав  розпорядження «Про вшанування пам’яті героїв Крут». У період президентства  Віктора Ющенка відзначення роковин  бою  під Крутами  перетворилося  на  масштабну  подію. Участь у  велелюдних  урочистостях почали брати  вищі  посадові  особи  держави, політики, представники  громадськості.

 Юні  Герої  Крутів  поховані  на  Аскольдовій  могилі, яку  маємо  доглядати  і  берегти як  національну  святиню. Пошанування 29 січня  Героїв   на Аскольдовій могилі знову нагадує молоді про честь, патріотизм, громадянську  відповідальність  і  обов’язок  перед  Батьківщиною.

Центральна  районна  бібліотека  спільно  з  Тростянецькою  СЗШ ст. №2  провели  для  учнів  старших  класів  годину  мужності «Бій під  Крутами: історична  дійсність України». Про  політичний  контекст  події, історичне  значення  бою  під  Крутами   розповіла  вчитель  історії Світлана Маснюк, представила  відео – презентацію «Бій під Крутами».

                   

       Про Крути  в  документальних  свідченнях  висвітлила  провідний  бібліотекар відділу  обслуговування  ЦРБ Оксана Барчук,  бібліографічний огляд  літератури  «Це  вогняне  слово «Крути»  провела  провідний бібліотекар  по обслуговуванню юнацтва Анастасія Ліпніцька, яка  звернула  увагу  присутніх  на  те, якими  книгами  можна  скористуватися  в  читальній 

залі  районної  бібліотеки  по  даній  темі.

Учасники  заходу  читали  вірші  присвячені  Україні, її  Героям.

«Іду до вас із забуття воскреслий»

           8 січня вся Україна  відзначала 80-річчя з дня народження  поета-шестидесятника Василя Симоненка. Талановитий поет і журналіст за свої 28 років, відміряних долею, встигнув залишити в українській культурі унікальний спадок.

             23 січня в нашій  бібліотеці відбувся літературно – мистецький вечір  «Іду до вас із забуття воскреслий», яким  учні школи,  педагоги,  члени літературно – мистецького об’єднання «Джерело», бібліотечні працівники долучилися до актуальних патріотичних  слів  Василя Симоненка!

        Ведуча вечора Оксана Слободяник познайомила присутніх з життєвим та творчим шляхом поета, який  виявився дуже непростим.

         Він народився на Полтавщині, здобув журналістську освіту в Київському університеті, а працювати поїхав на Черкащину. Журналістську діяльність із літературною поєднував іще зі студентських років – попри це, за життя поета вийшла друком лише одна його збірка, «Тиша і грім».

        Василь Симоненко помер у 28 років. За офіційною версією, від раку. За іншою версією, яку підтримують його сучасники, Симоненко просто «забагато знав». У 1962 році він разом із колегами Аллою Горською та Лесем Танюком виявив місця поховання розстріляних жертв НКВС у Биківні. Про жахливу знахідку повідомили у міськраду, але замість слідства, усіх трьох почали переслідувати. Василя Симоненка навіть кілька разів жорстоко побили. Наслідком цього, упевнені друзі поета, і стала його швидка смерть.

        Поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960-70-х pоків, становили сатиру на радянський лад, зображення важкого життя радянських людей, особливо селянства, викриття жорстокостей радянської деспотії. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї Батьківщини. Саме з такими творами  знайомили всіх присутніх бібліотечні працівники.

На творчу манеру В.Симоненка справив могутній вплив геніальний автор "Кобзаря". Неабияку роль відіграла повна схожість епох, у які довелося творити обом митцям: і в шевченківські, і в симоненківські часи влада послідовно проводила політику повного національного знищення  українського народу. Поезії цих великих людей актуальні і сьогодні зважаючи на події, які відбуваються на сході нашої країни.

       Нікого не залишила буйдужою новела Лариси Колесник «Померти». Це крик душі, біль втрати свого онука  Василя Білика в ході антитерористичної операції, як її називають можновладці, а насправді це російсько – українська війна на сході України.

     Вшануванню пам’яті поета присвятили свої вірші Святослав Шур та Микола Прус.

     Твори Василя Симоненка дістали всенародне визнання. Його поезія розлилася піснею по українській землі.  Особливо популярні «Виростеш ти, сину» («Лебеді материнства»), «Ти на землі - Людина» («Ти знаєш, що ти - людина»), які і завершили наш вечір.

Децентралізація, а не федералізація

Останнім часом окремими силами всередині країни актуалізовано тему федералізації України та проводиться відповідна підривна робота, передусім в інформаційному просторі.

У зв’язку з цим, в Тростянецькій школі – гімназії №1 проходила конференція для формування суспільної думки про неприйнятність ідей федералізації нашої держави «Децентралізація, а не федералізація». Учасниками конференції були вчителі історії, районна бібліотека.

Провідний бібліограф бібліотеки О.Слободяник представила присутнім відео – перегляд «Вони – герої, наша слава й гордість», де висвітлила тему воїнів – земляків, які беруть участь у бойових діях на сході України та волонтерський рух на Тростянеччині.

  

                  

Акція «Зв’яжи шкарпетки –подаруй тепло для захисника України»

Працівники бібліотеки започаткували акцію «Зв’яжи шкарпетки - подаруй тепло для захисника України».

Вже зв’язано перших десять пар шкарпеток. Запрошуємо всіх бажаючих приєднатись до нас, нитками забезпечимо.

Ми повинні усвідомити, що допомога нашим бійцям повинна бути постійною, систематичною. Сидячи в теплій оселі перед телевізором, згадайте про солдатів, які мерзнуть  в сирих, холодних окопах під обстрілами.

Запали свічку пам'яті жертвам Голодомору

Схиліться! Свічку запаліть.

Хто у молитві, хто у серці чуйте,

Як кам’яніе краю біль століть.

Навіки до тридцятих ми прикуті.

День пам'яті жертв голодоморів, у 4-ту суботу листопада щороку

О 16:00 загальнонаціональна хвилина мовчання, після чого по всій Україні відбувається акція «Запали свічку», в рамках якої всі охочі несуть свічки до пам'ятників жертвам. В акції також можна взяти участь, запаливши свічку в своєму вікні.