Знову і
знову Україна засвічує
свічки пам’яті загиблим
під час Голодомору
1932-1933 років. Кожен з
нас підносить вогонь
до гнотика сумної
свічки, бо немає в
Україні роду, не зачепленого
голодомором, немає сім’ї над
якою не тяжів
би тягар того
голоду.
Мільйони
загиблих, мільйони ненароджених,
мільйони вражених голодним
страхом – ось що таке
український геноцид першої третини
ХХ століття. Хотіла того чи
ні світова людність, але
злочин проти українського
народу не залишив невразливими жодного
народу і жодної
країни і в Європі, й на інших
континентах. У цій
національній катастрофі
Україна втратила понад
10 мільйонів людських
життів.

Про національну трагедію
України – голодомор 1932 - 1933 років
розповіла вчитель історії Світлана Маснюк.

Своїми спогадами про
Голодомор поділився очевидець тих
подій Михайло Яровий, житель Тростянця.
Він є автором понад десятка збірок
віршів і тема голодомору
проходить болем через
його творчість.

В краєзнавчому фонді бібліотеки є книга Олеся
Волі «Мор», книга буття України, видана в 2002 році київським
видавництвом «Кобза». В ній
надруковано достовірні свідчення
Кузьми Гриба, письменника,
уродженця с. Верхівка та Михайла
Ярового, жителя смт. Тростянця. Цю книгу та
книгу Григорія Лівінського
«З глибин життя»
представила присутнім провідний
бібліотекар відділу обслуговування Оксана Барчук, зачитала вірші
про голодні роки, які
пережили ці люди.

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 рр.
Немає коментарів:
Дописати коментар