Мова — це не лише засіб спілкування. Це серце
нації, її пам’ять і її майбутнє. У стінах наших бібліотек, серед книжкових
полиць і тиші, що спонукає до роздумів, українське слово звучить особливо
глибоко й значуще. Саме тут воно живе, зростає, передається від покоління до
покоління.
День української мови — це нагода згадати, якою
дорогою ціною вона збереглася. Її забороняли, витісняли, намагалися змусити
замовкнути. Та вона вистояла. Бо жила в пісні, у молитві, у родинному слові, у
книзі. Вона звучала в поезії Тарас Шевченко, надихала у творах Леся Українка,
утверджувалася в прозі Іван Франко. Кожен із них довів: українська мова — це
мова сили, гідності та свободи.
Сьогодні, коли Україна знову відстоює свою
незалежність і культурну самобутність, українська мова є символом незламності.
Говорити нею — означає підтримувати державу. Читати українською — означає
збагачувати себе і зміцнювати духовний фундамент нації.
Запрошуємо до бібліотек Тростянецької громади —
відкривати нові сторінки, перечитувати класику, пізнавати сучасну літературу.
Нехай українське слово звучить упевнено, чисто і гордо — в кожному домі, в
кожному серці.

Немає коментарів:
Дописати коментар