Сьогодні  Україна  вшановує   пам’ять  героїв  Крут – юнаків, які  загинули 29 січня 1918 року на Чернігівщині в нерівному бою з  більшовицькою армією. Бій  відбувся на залізничній станції  Крути під  селищем  Крути  та  поблизу села Пам’ятне, за 120  кілометрів  на  північний  схід  від  Києва і  тривав  продовж  цілого  дня 29  січня. Увечері  під  загрозою оточення більшовиками  та  українським  полком ім. Т.Шевченка, що  виступив  з тилу, розпочався відступ. Студентська  чота (35 осіб), відступаючи, потрапила  в  оточення: 28  із  них закололи  багнетами, сімох  поранених  доправили до  Харкова. Із 600 учасників  бою  загинуло  майже  половина. Загарбники  втратили  близько 2000 осіб.

У перебігу військових дій, бій під Крутами не мав вирішального кроку, але  набув  особливого  значення завдяки героїзму української молоді, яка стала на захист щойно  проголошеної  незалежної  Української  держави.

Особливо  вразило  сучасників  поховання  27  юнаків, які  потрапили  після  бою  в  полон  до  більшовиків  і  були  страчені. На похороні  в  Києві, біля  Аскольдової  могили, голова Української  Центральної Ради  Михайло  Грушевський  назвав  хлопців, які  загинули  в  нерівній  боротьбі, героями, а  поет  Павло  Тичина  присвятив їхньому  героїчному  вчинкові  вірш «Пам’яті    тридцяти». Про  бій  під  Крутами  ніколи  не  забували  українські  молодіжні  та  патріотичні  організації ( зокрема  пластуни)  за  кордоном і  в  Україні, утім  на  державному  рівні вшановувати  пам’ять героїв Крут  почали  тільки 2004 року. За рік перед цим, у січні 2003 –го Леонід Кучма  підписав  розпорядження «Про вшанування пам’яті героїв Крут». У період президентства  Віктора Ющенка відзначення роковин  бою  під Крутами  перетворилося  на  масштабну  подію. Участь у  велелюдних  урочистостях почали брати  вищі  посадові  особи  держави, політики, представники  громадськості.

 Юні  Герої  Крутів  поховані  на  Аскольдовій  могилі, яку  маємо  доглядати  і  берегти як  національну  святиню. Пошанування 29 січня  Героїв   на Аскольдовій могилі знову нагадує молоді про честь, патріотизм, громадянську  відповідальність  і  обов’язок  перед  Батьківщиною.

Центральна  районна  бібліотека  спільно  з  Тростянецькою  СЗШ ст. №2  провели  для  учнів  старших  класів  годину  мужності «Бій під  Крутами: історична  дійсність України». Про  політичний  контекст  події, історичне  значення  бою  під  Крутами   розповіла  вчитель  історії Світлана Маснюк, представила  відео – презентацію «Бій під Крутами».

                   

       Про Крути  в  документальних  свідченнях  висвітлила  провідний  бібліотекар відділу  обслуговування  ЦРБ Оксана Барчук,  бібліографічний огляд  літератури  «Це  вогняне  слово «Крути»  провела  провідний бібліотекар  по обслуговуванню юнацтва Анастасія Ліпніцька, яка  звернула  увагу  присутніх  на  те, якими  книгами  можна  скористуватися  в  читальній 

залі  районної  бібліотеки  по  даній  темі.

Учасники  заходу  читали  вірші  присвячені  Україні, її  Героям.

«Іду до вас із забуття воскреслий»

           8 січня вся Україна  відзначала 80-річчя з дня народження  поета-шестидесятника Василя Симоненка. Талановитий поет і журналіст за свої 28 років, відміряних долею, встигнув залишити в українській культурі унікальний спадок.

             23 січня в нашій  бібліотеці відбувся літературно – мистецький вечір  «Іду до вас із забуття воскреслий», яким  учні школи,  педагоги,  члени літературно – мистецького об’єднання «Джерело», бібліотечні працівники долучилися до актуальних патріотичних  слів  Василя Симоненка!

        Ведуча вечора Оксана Слободяник познайомила присутніх з життєвим та творчим шляхом поета, який  виявився дуже непростим.

         Він народився на Полтавщині, здобув журналістську освіту в Київському університеті, а працювати поїхав на Черкащину. Журналістську діяльність із літературною поєднував іще зі студентських років – попри це, за життя поета вийшла друком лише одна його збірка, «Тиша і грім».

        Василь Симоненко помер у 28 років. За офіційною версією, від раку. За іншою версією, яку підтримують його сучасники, Симоненко просто «забагато знав». У 1962 році він разом із колегами Аллою Горською та Лесем Танюком виявив місця поховання розстріляних жертв НКВС у Биківні. Про жахливу знахідку повідомили у міськраду, але замість слідства, усіх трьох почали переслідувати. Василя Симоненка навіть кілька разів жорстоко побили. Наслідком цього, упевнені друзі поета, і стала його швидка смерть.

        Поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960-70-х pоків, становили сатиру на радянський лад, зображення важкого життя радянських людей, особливо селянства, викриття жорстокостей радянської деспотії. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї Батьківщини. Саме з такими творами  знайомили всіх присутніх бібліотечні працівники.

На творчу манеру В.Симоненка справив могутній вплив геніальний автор "Кобзаря". Неабияку роль відіграла повна схожість епох, у які довелося творити обом митцям: і в шевченківські, і в симоненківські часи влада послідовно проводила політику повного національного знищення  українського народу. Поезії цих великих людей актуальні і сьогодні зважаючи на події, які відбуваються на сході нашої країни.

       Нікого не залишила буйдужою новела Лариси Колесник «Померти». Це крик душі, біль втрати свого онука  Василя Білика в ході антитерористичної операції, як її називають можновладці, а насправді це російсько – українська війна на сході України.

     Вшануванню пам’яті поета присвятили свої вірші Святослав Шур та Микола Прус.

     Твори Василя Симоненка дістали всенародне визнання. Його поезія розлилася піснею по українській землі.  Особливо популярні «Виростеш ти, сину» («Лебеді материнства»), «Ти на землі - Людина» («Ти знаєш, що ти - людина»), які і завершили наш вечір.

Децентралізація, а не федералізація

Останнім часом окремими силами всередині країни актуалізовано тему федералізації України та проводиться відповідна підривна робота, передусім в інформаційному просторі.

У зв’язку з цим, в Тростянецькій школі – гімназії №1 проходила конференція для формування суспільної думки про неприйнятність ідей федералізації нашої держави «Децентралізація, а не федералізація». Учасниками конференції були вчителі історії, районна бібліотека.

Провідний бібліограф бібліотеки О.Слободяник представила присутнім відео – перегляд «Вони – герої, наша слава й гордість», де висвітлила тему воїнів – земляків, які беруть участь у бойових діях на сході України та волонтерський рух на Тростянеччині.

  

                  

Акція «Зв’яжи шкарпетки –подаруй тепло для захисника України»

Працівники бібліотеки започаткували акцію «Зв’яжи шкарпетки - подаруй тепло для захисника України».

Вже зв’язано перших десять пар шкарпеток. Запрошуємо всіх бажаючих приєднатись до нас, нитками забезпечимо.

Ми повинні усвідомити, що допомога нашим бійцям повинна бути постійною, систематичною. Сидячи в теплій оселі перед телевізором, згадайте про солдатів, які мерзнуть  в сирих, холодних окопах під обстрілами.

Запали свічку пам'яті жертвам Голодомору

Схиліться! Свічку запаліть.

Хто у молитві, хто у серці чуйте,

Як кам’яніе краю біль століть.

Навіки до тридцятих ми прикуті.

День пам'яті жертв голодоморів, у 4-ту суботу листопада щороку

О 16:00 загальнонаціональна хвилина мовчання, після чого по всій Україні відбувається акція «Запали свічку», в рамках якої всі охочі несуть свічки до пам'ятників жертвам. В акції також можна взяти участь, запаливши свічку в своєму вікні.

Знову  і  знову  Україна  засвічує  свічки  пам’яті   загиблим  під  час  Голодомору  1932-1933 років. Кожен  з  нас  підносить  вогонь  до  гнотика  сумної  свічки, бо  немає  в  Україні  роду, не  зачепленого  голодомором, немає  сім’ї  над  якою  не  тяжів  би  тягар  того  голоду.

 Мільйони  загиблих, мільйони  ненароджених, мільйони  вражених  голодним  страхом – ось  що  таке  український  геноцид  першої  третини  ХХ століття. Хотіла того чи  ні  світова  людність, але  злочин  проти  українського  народу  не  залишив невразливими  жодного  народу  і  жодної  країни і в Європі, й  на  інших  континентах.  У  цій  національній  катастрофі Україна  втратила  понад  10  мільйонів  людських  життів.

 22 листопада  Україна  та  весь  український  народ  низько  схилить  голови  в  данину  пам’яті  по  безневинно загиблим  від  голоду 1932-1933 рр. З  цієї  нагоди  центральна  районна  бібліотека  спільно  з районним  краєзнавчим  музеєм, Тростянецькою  ЗОШ І-ІІІст. №2  провели  в  читальній  залі  бібліотеки   вечір - реквієм  «Україна  пам’ятає, світ  визнає».

 Про національну  трагедію  України – голодомор 1932 - 1933 років  розповіла  вчитель  історії  Світлана Маснюк.

Директор Тростянецького районного краєзнавчого музею  Людмила Шамраєнко розповіла, що у  Тростянецькому  районі  під  час  Голодомору 1932-1933рр. померло в  1932  році - 2060 чоловік, в  1933  році – 7086  чоловік (це  за  книгою  І.Шульги  «Голод  на  Поділллі»). Про  трагічні  сторінки  голодомору  свідчить  «Книга  пам’яті  жертв  Голодомору 1932-1933 рр. на Тростянеччині». У книзі читач знайде задокументовані  свідчення  очевидців, опрацьовані архівні документи, списки загиблих, а також  статистику смертності під час Голодомору у Тростянецькому  районі.

Своїми спогадами про Голодомор поділився  очевидець  тих  подій  Михайло Яровий, житель Тростянця. Він є автором понад десятка збірок  віршів і тема голодомору  проходить  болем  через  його творчість.

Голова районного осередку Українського Реєстрового козацтва  полковник Микола Прус розповів  учням про голодні роки 1946-1947 рр., які  малим  відчув  на  собі, прочитав  вірші   присвячені  тим  стражденним  рокам, закликав молодь берегти пам’ять про трагічні сторінки в історії  України.

 В краєзнавчому фонді бібліотеки є книга Олеся Волі «Мор», книга  буття  України, видана в 2002 році  київським  видавництвом  «Кобза». В  ній  надруковано  достовірні  свідчення  Кузьми  Гриба, письменника, уродженця  с. Верхівка  та  Михайла Ярового, жителя  смт. Тростянця. Цю  книгу та  книгу  Григорія  Лівінського  «З  глибин  життя»  представила  присутнім  провідний  бібліотекар  відділу  обслуговування Оксана Барчук, зачитала  вірші  про  голодні  роки, які  пережили  ці  люди.

 Про  важливість   відзначення  на  державному  рівні  днів  пам’яті, роковин пам’яті, виховних  заходів, присвячених трагічним сторінкам  голоду  1932-1933 рр. наголосила  директор ЦРБ  Марія Дереш.

 Хвилиною мовчання присутні вшанували  пам’ять  жертв Голодомору 1932-1933 рр.

14 листопада в Інтернет – центрі відбулось засідання «круглого» столу присвячене Дню пам’яті жертвам Голодоморів в Україні "Жертвам голодомору – вічна пам’ять поколінь". Учасниками засідання стали: спеціаліст відділу інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації Н.Колотілова, керуюча справами районної ради В.Піган, директори краєзнавчих музеїв Тростянця та Четвертинівки Л.Шамраєнко, Л.Яременко, науковий співробітник Ободівського краєзнавчого музею І.Шиянюк, методист районного відділу освіти Н.Березюк, вчителька історії Ободівської  загальноосвітньої школи О.Дев’ятко, працівники районної бібліотеки.

Голодне лихоліття 33-го - не історична минувшина, а незагойна фізична і духовна рана українського народу, яка жагучим болем пронизує пам'ять багатьох поколінь. Надто багато безіменних могил залишено в Україні – такими словами розпочала свій виступ керуюча справами районної ради В.Піган. Ми, як історична нація, повинні зберегти пам'ять про українських хліборобів – безвинно убієнних рукотворним голодомором. Маємо зробити це не лише задля відтворення історичної правди, а насамперед для нашого прозріння, розкріпачення суспільної свідомості, і у такий спосіб покаятись за довготривале замовчування злочину.

Про пошукову роботу краєзнавчих музеїв району розповідали директори музеїв Тростянця та Четвертинівки Л.Шамраєнко, Л.Яременко. Вони наголосили на тому, що відходять в небуття очевидці голоду 1932 – 1933 рр.,  а відтак згасає і народна пам’ять про жахливий злочин. Тому ми маємо зібрати свідчення про голодомор 1946 – 1947 рр. поки є ще свідки цієї трагедії. Треба говорити про минуле задля майбутнього: безпам'ятність породжує бездуховність, а вона роз'їдає тіло й душу нації – перекреслює історію, паплюжить традиції, руйнує соціокультурну самобутність народу.

Про проведення в навчальних закладах виховної роботи по збереженню пам’яті про трагічні події пов’язані з голодоморами в Україні повідали методист районного відділу освіти Н.Березюк та вчителька історії Ободівської  загальноосвітньої школи О.Дев’ятко.

Відеопрезентацію «Україна пам’ятає, світ визнає» та коментований перегляд літератури провела бібліограф – краєзнавець Л.Ратушняк.

А презентацію пересувної виставки інформаційних стендів "Вбивство голодом - геноцид!" зробила провідний бібліограф ЦРБ О.Слободяник.

Допомога АТО – один із нових, нещодавно доданих пунктів сімейного та особистого бюджету багатьох українців. Прекрасно розуміючи те, що на Сході в антитерористичній операції задіяно безліч мобілізованих хлопців і чоловіків, небайдужі українці намагаються допомогти їм у міру своїх сил і можливостей.

Нещодавно силами працівників бібліотеки та небайдужих людей, які відізвались на діяльність Оксани Слободяник та Людмили Ратушняк, було зібрано ліки, одяг, продовольство для Героїв, які охороняють наші східні рубежі. Крім матеріальної допомоги, в кожний пакунок ми вкладали  листи зі словами підтримки, теплоти, гордості за них – Героїв.

Якщо ви бажаєте долучитися до справи допомоги армії, то теж можете пожертвувати посильну для вас суму коштів, ліки, одяг, продовольство. Оскільки в наш час навіть діти намагаються підтримати солдатів листом або малюнком, то і дорослі в міру своїх можливостей можуть допомагати фронту.

А це одні з наймолодших бійців Національної гвардії  України, наші Герої - земляки Владислав та Ярослав Малі. Вони були і є активними користувачами нашої бібліотеки.

Зараз хлопці знаходяться у відпустці, в зв'язку з пораненням Влада, але невдовзі знову йдуть на передову. Хай Бог Вас оберігає, наші Герої!

Україна - єдина країна

З березня 2014 р.  тисячі наших солдатів захищають рідну землю від загарбника, який одержимий ідеєю створити нову імперію. Але історія свідчить, що рано чи пізно всі імперії руйнуються, а всі диктатори гинуть. Але шлях до перемоги досить довгий і кривавий, бо це – війна,  яка приносить загибель тисячам людей, потворить мільйони душ та закарбовується у пам’яті багатьох поколінь.

Нещодавно бібліотекарем читальної зали філії – бібліотеки для дітей Наталією Супрун, для учнів  початкових класів Тростянецької школи - гімназії  №1, були проведені: урок мужності «Комусь дано діла творить великі і захищать Вітчизни рубежі», бесіду-діалог «Незламний дух і мужність у серцях», годину спілкування «Тростянчани – борці за свободу та незалежність України».  Темами цих заходів були розповіді про мужність українських військових та добровольців – тростянчан, їх вірність Присязі українському народові, готовність віддати життя за мир і спокій в Україні, а також героїзм простих українців, які з перших днів антитерористичної операції допомагають забезпечувати війська захисним спорядженням, ліками, одягом, продовольством та, незважаючи на ризик, вивозять із захоплених міст і сіл мирних громадян.

 Що ж керує цими патріотами? Мабуть, споконвічне прагнення до волі і свободи, дух козацький, який не зломити жодному загарбнику.

                                                   

                                                                                                       

"Розмова про мову"

До Дня української писемності та мови філія – бібліотека для дітей презентувала книгу Тетяни Пакалюк «Розмова про мову».

В цій роботі письменниця описує чимало історичних моментів. Це перша книга для Тетяни Пакалюк, яку вона адресує не лише дітям, а й дорослим і рекомендує для сімейного читання. А надихнула письменницю до написання твору присвяченого саме українській мові, 20-та річниця Незалежності України. «Рядок ішов за рядком. Передсвятковий настрій з одного боку, а з іншого — роздуми над проблемами і над тим, скільки втрачено можливостей у нашому розвитку, спонукали до роботи» - говорить авторка.

Твір складається з двох частин — пригод хлопчика під час канікул у селі та розповіді дідуся про нелегку долю української мови.