«Іду до вас із забуття воскреслий»

           8 січня вся Україна  відзначала 80-річчя з дня народження  поета-шестидесятника Василя Симоненка. Талановитий поет і журналіст за свої 28 років, відміряних долею, встигнув залишити в українській культурі унікальний спадок.

             23 січня в нашій  бібліотеці відбувся літературно – мистецький вечір  «Іду до вас із забуття воскреслий», яким  учні школи,  педагоги,  члени літературно – мистецького об’єднання «Джерело», бібліотечні працівники долучилися до актуальних патріотичних  слів  Василя Симоненка!

        Ведуча вечора Оксана Слободяник познайомила присутніх з життєвим та творчим шляхом поета, який  виявився дуже непростим.

         Він народився на Полтавщині, здобув журналістську освіту в Київському університеті, а працювати поїхав на Черкащину. Журналістську діяльність із літературною поєднував іще зі студентських років – попри це, за життя поета вийшла друком лише одна його збірка, «Тиша і грім».

        Василь Симоненко помер у 28 років. За офіційною версією, від раку. За іншою версією, яку підтримують його сучасники, Симоненко просто «забагато знав». У 1962 році він разом із колегами Аллою Горською та Лесем Танюком виявив місця поховання розстріляних жертв НКВС у Биківні. Про жахливу знахідку повідомили у міськраду, але замість слідства, усіх трьох почали переслідувати. Василя Симоненка навіть кілька разів жорстоко побили. Наслідком цього, упевнені друзі поета, і стала його швидка смерть.

        Поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960-70-х pоків, становили сатиру на радянський лад, зображення важкого життя радянських людей, особливо селянства, викриття жорстокостей радянської деспотії. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї Батьківщини. Саме з такими творами  знайомили всіх присутніх бібліотечні працівники.

На творчу манеру В.Симоненка справив могутній вплив геніальний автор "Кобзаря". Неабияку роль відіграла повна схожість епох, у які довелося творити обом митцям: і в шевченківські, і в симоненківські часи влада послідовно проводила політику повного національного знищення  українського народу. Поезії цих великих людей актуальні і сьогодні зважаючи на події, які відбуваються на сході нашої країни.

       Нікого не залишила буйдужою новела Лариси Колесник «Померти». Це крик душі, біль втрати свого онука  Василя Білика в ході антитерористичної операції, як її називають можновладці, а насправді це російсько – українська війна на сході України.

     Вшануванню пам’яті поета присвятили свої вірші Святослав Шур та Микола Прус.

     Твори Василя Симоненка дістали всенародне визнання. Його поезія розлилася піснею по українській землі.  Особливо популярні «Виростеш ти, сину» («Лебеді материнства»), «Ти на землі - Людина» («Ти знаєш, що ти - людина»), які і завершили наш вечір.