Колодія величаймо

Свято Колодія — одне з праслов’янських свят, яке сягає доби Трипільської культури. Це низка обрядових дійств на честь весняного пробудження природи. Колодій, Колодка, Колодки, Масниці, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Пущення, Загальниця, «Ніжкові заговини» тощо - різні назви давнього свята.

В прадавньому розумінні Колодій — це маленький Сонце-Божич, який уже підріс і набрався сили розкручувати Сонячне Коло, тобто став Коло-Дієм.

З наближенням весни Сонце все вище і вище піднімається по своєму небесному колу, відганяючи зимові холоди, а його сила, тепло та енергія передаються природі й людям. Отже — «Коло діє», життєтворний процес на землі триває, настає новий етап його оновлення.

Починали святкувати Колодія на початку тижня. Наші предки вважали Колодку символом продовження роду. Ритуали мали свою послідовність: народження, освячення, дієвість, смерть, захоронення та оплакування. Проте веселощі, кмітливі забави та жарти супроводжували умовні обрядові дійства упродовж усього тижня.

Незважаючи на різне тлумачення Колодія, свято широко відзначалося на всіх теренах України. І хоча є деякі відмінності у проведенні його в різних регіонах – зміст і характер були однаковими. Це – суто українське свято, і йому немає аналогів у інших народів.

Свято супроводжується обрядами, пов’язаним із проводами зими і зустріччю весни і має характер загального примирення, злагоди та всепрощення. За традицією в цей час влаштовуються народні гуляння, а всі дійства направлені на те, щоб прогнати зиму і розбудити природу від сну.

Протягом семи днів відбуваються урочистості, що славлять Колодія. Свято відлунює звичаєвість доби матріархату, оскільки жінки є головними дійовими особами. Цей тиждень ще також називали «Бабським тижнем» або попросту «Бабським», а Колодій, відповідно, - «Бабським святом». Протягом цього тижня чоловікам належало слухатися жінок і витримувати їхні збиткування.

На Україні в усі часи головним обрядом Масниці були «колодки». Сонячну ознаку Колодія, як символ продовження роду, – маленьку вербову колодочку з навскісними хрестиками, перев’язану стрічечкою, дівчата прикріпляли на груди своєму хлопцеві, або «сповивали» і залишали до суботи.

Парубкам, котрі за рік не одружилися, чіпляли до руки чи до пояса колодку - загорнуте у полотно вже справжнє полінце, - у такий спосіб намагалися карати затятих одинаків. Пам’ятаючи про такий звичай, парубки заздалегідь готували «відкупного» грішми, подарунком або оковитою (виставляли могорича) - лише так можна було відкупитися.

На відміну від парубочої колодки, дівочу колодку оздоблювали паперовими квітами, барвистими стрі­чками та прив’язували дівчині, що забарилась із заміжжям, до лівої руки. Дівчата теж могли відкупитися стрічками, намистом, хустиною чи танцями і піснями.

В окремих місцевостях прив’язували колодку й батькам (до ноги) у покарання за те, що своєчасно не одружили своїх дітей.

Також в цей день парубки вибирають наречених.

Звичаєве право українців осуджувало тих, хто ухилявся від подружнього життя, а відтак, від продовження роду. А Колодій нагадував:

«Не жинився єси, то колодку носи!»

За народним повір’ям, Колодій — як Бог і опікун шлюбу, щедро обдаровував здоров’ям, злагодою, достатком тих, хто створював родини, дарував подружжю діточок.

Нагадати про старовинні народні обряди та звичаї вирішила й Тростянецька центральна районна бібліотека, яка спільно з районним будинком культури,  краєзнавчим музеєм організувала справжнє свято «КолоДій – приєднуйся і дій!».

Здоровий спосіб життя сьогодні – це вимога часу. Бути здоровим – це актуально, модно і престижно. Бібліотека для дітей як соціальний інститут покликана відповідати на нові вимоги суспільства, а тому формування здорового способу життя є одним з найактуальніших напрямків у роботі бібліотеки. Дя учнів школи №1 проведено цикл заходів: урок здоров’я «Світ чудовий, коли ти здоровий», година застереження «Чи поможуть вітаміни всім нам вчитися відмінно» під час яких діти зрозуміли, щоб допомогти здоров’ю потрібно дотримуватись простих правил гігієни, займатись загартовуванням, їсти їжу корисну для здоров’я, намагатись правильно проводити вільний час, бути добрим і робити добрі справи.

Знати історію свого народу а також тих, хто найбільше прославив рідну землю у світі – обов’язок кожного українця. Про славну доньку свого народу Лесю Українку в день її народження розповідали своїм читачам працівники Тростянецької філії-бібліотеки для дітей, які організували цикл заходів для учнів Тростянецької школи №1: літературно-поетичну годину «Леся Українка – поетична квітка України», літературні ранки «Віночок слави Лесі Українки» та «Вічно живий голос Лесі Українки».

Діти дізнавались про життя поетеси, переглядали мультфільм за мотивами казки «Біда навчить» та читали її вірші.

Усі присутні ознайомились з виставкою – персоналією «Леся Українка - дітям», поринули у світ творчості та краси поетеси.

Про Лесю Українку можна багато цікавого розповісти і дізнатись, бо її життя – це героїчна легенда, яку вона творила сама, перемагаючи важку хворобу, здобуваючи знання самоосвітою і творячи для нащадків таку неповторну прекрасну поезію.

Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково: щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко – велика і невмируща слава українського народу. У його постаті українська нація ніби об'єднала найкращі сили й обрала співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум'яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, рідну Україну.

З цієї нагоди щороку, в районному будинку культури, відбувається традиційний районний конкурс читців шевченківського слова. Нині він проходив під назвою «Кобзар і Україна». У читаннях взяли участь  діти різних вікових категорій із сіл нашого району.

Усі присутні мали можливість ще глибше пізнати шевченкову літературну спадщину, філософські думки, осягнути значимість Великого Кобзаря для сьогодення. Піднесено і врочисто звучали поезії Тараса у виконанні учасників Шевченківських читань.

Було відзначено й нагороджено переможців конкурсу читців серед представників різних вікових категорій.

Літературна спадщина Тараса Шевченка, центральну роль в якій відіграє збірка поетичних творів «Кобзар», по праву вважається основою української літератури. В цьому році виповнюється 180 років виходу першого видання «Кобзаря» Тараса Шевченка.

«Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову», – писав Іван Франко.

Видання побачило світ за сприяння відомого письменника Євгена Гребінки. «Кобзар» надрукувало приватне видавництво Фішера в Санкт-Петербурзі коштом полтавського землевласника Петра Мартоса. Про це йшлося в слайд-презентації «Духовний скарб народу», яку підготували працівники районної бібліотеки.

До «Кобзаря» увійшли 8 поезій: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи, лихо мені з вами».

Книга мала зручний формат і була видрукувана на якісному папері тиражем 1000 примірників.

Після виходу збірки Тараса Шевченка почали називати Кобзарем.

Арешт і заслання поета в 1847-му спричинили заборону й вилучення «Кобзаря» з книгосховищ, через що видання стало рідкісним ще в ті часи.

Сьогодні у світі збереглося лише кілька примірників книги.

Друге видання побачило світ у 1844-му, третє – в 1860-му. Вони доповнювалися новими творами, відтак «Кобзар» став головною книгою Тараса Шевченка.

 Ще були представлені перегляди творів Тараса Шевченка та різні видання «Кобзарів», які є у фондах районної бібліотеки.

Ми українці - велика родина, 

Мова і пісня у нас солов'їна! 

На днях, в приміщенні Цибулівської сільської бібліотеки, відбувся літературно-музичний вечір, присвячений Міжнародному дню рідної мови: «Моя мова барвінкова, пісня моя калинова». Ця зустріч об’єднала два покоління, як старших, більш досвідченіших, так і  ще зовсім юних

Для кожної людини рідна мова – це не просто засіб спілкування, це те, що живе в наших серцях. Тому заради прийдешніх поколінь потрібно зберігати й шанувати рідну мову, яка завжди гуртувала та надихала людей, як це робили в давнину наші славні предки, не даючи забути що ми – єдиний народ.

Рідна мова – це найбільше і найдорожче добро в кожного народу, ота жива сходинка людського духу, його багата скарбниця у яку він складає і своє давнє життя, і свої сподівання, - саме про це вели мову ведучі вечора – Юля Гирба та Катя Медвідь.

В’язанку патріотичних віршів про мову, Україну прочитала Раїса Захарченко, а вірш Юлії Соліної про героя-земляка Миколу Мельника слухали учасники вечора у прочитанні Валентини Гнідої.

Калинова кров тече в наших жилах, душа бринить чарівними піснями, адже мова завжди живе поряд із піснею, а тому наша мова, як чарівна пісня, що містить у собі палку любов до Вітчизни і  гнів до ворогів, і волелюбні думи народів, і ніжні запахи рідної землі. Друга частина вечора була присвячена українській пісні. Задушевно вони звучали  у виконанні Насті Атаманчук.

Всі присутні мали змогу ознайомитися з переглядом літератури «Її величність – українська мова».   

Зосередженість присутніх, їх увага, зацікавленість та оплески – головна оцінка дійства. А ще приємно відзначити активну участь у заході людей похилого віку.

Тож  плекайте, любіть рідну мову щодня і повсякчас, а не лише в день рідної мови, бо коли розкрилиться наша мова, наша культура, наші звичаї і традиції то збагатиться наш великий український народ.

Щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року, у світі відзначається Міжнародний день рідної мови. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 1999 року в Парижі.

Оскільки з 6 тисяч розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того, організація вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

Щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги на меншини з менш аніж 10 тисяч осіб, які активно розмовляють рідною мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Багато мов, котрими розмовляють менш як 100 осіб, не задокументовані.

Як і у всьому світі в Україні Міжнародний день рідної мови відзначається 21 лютого. Це свято для представників 130 національностей, носіїв рідних мов, які проживають на теренах нашої держави.

З нагоди святкування Дня рідної мови в Україні у Тростянецькій центральній районній бібліотеці та філії-бібліотеці для дітей відбулись заходи: поетична година «Слово рідне крила дає», викладка літератури «Мова – це душа нації», інтелектуальний турнір «Любіть красу своєї мови, бо мова з’єднує народ».

Світлій пам'яті Героїв Небесної Сотні в центральній районній бібліотеці та філії-бібліотеці для дітей пройшли заходи, присвячені вшануванню подвигу українців та іноземних громадян, загиблих під час Революції Гідності.

З цієї нагоди в Інтернет-центрі районної бібліотеки почала роботу виставка-пам’ять «На варті наших душ Небесна Сотня», яка містить документальні та художні книги сучасних українських авторів про події на Майдані: «Небесна сотня», «Майдан», «Майдан. Таємні файли», «Євромайдан (звичайні герої)», а також світлини Героїв Небесної Сотні та підбірку газетних статей «Вони загинули за Україну».

Для учнів загальноосвітньої школи №1 бібліотекарі філії-бібліотеки для дітей провели годину гідності «І зупинилось серце молоде, щоб вічно билось серце України» та урок мужності «А сотню вже зустріли небеса». Вони разом з учнями відновили хронологію подій, що відбувалися на Майдані Незалежності в Києві 18-20 лютого 2014 року, коли під час Революції Гідності відбулося протистояння між українським народом і тодішнім режимом, яке сягнуло свого піку, а саме 20 лютого 2014 року загинуло найбільше активістів Майдану.

З нагоди ювілейних дат відомих українських та зарубіжних письменників в Інтернет-центрі функціонує виставка-календар «Ювілейна мозаїка року».

На виставці представлений творчий доробок ювілярів, життя і діяльність яких тісно пов'язані з розвитком української та світової літератури.

  Ближче познайомитись з творчими доробками письменників-ювілярів можна, завітавши до центральної районної бібліотеки та переглянувши книжкову виставку-календар «Ювілейна мозаїка року».