«Кохання панує над світом»

           День Святого Валентина ще іменують Днем усіх закоханих. Свято неофіційне, проте активно відзначається молоддю щорічно 14 лютого. День Валентина прийшов до нас з-за кордону і дуже скоро став одним з найпопулярніших молодіжних свят. Адже хоч коханню підвладний будь який вік, для молоді ця тема найближча.

          «Кохання панує над світом»,— так називався  наш  вечір лірики, присвячений Дню Святого Валентина, який відбувся 12 лютого в приміщенні ЗОСШ №1-гімназія для учнів 9-х класів. Разом  з вчителем української мови та літератури Раїсою Тиндириндою, працівником кафедри  юнацтва Анастасією Ліпніцькою та  бібліотекарем читальної зали Ларисою Білоус  присутні поринули в чудовий світ інтимної української  поезії. Учні почули  з живих вуст, як гаряче б'ється людське серце в поезії, який біль, яке страждання, яку ніжність, яке щастя може передати поетичне слово.    

      Вона прийшла, непрохана й неждана,        

                 І я її зустріти не зумів.

     Вона до мене виплила з туману

     Моїх юнацьких несміливих снів.

                                      . . .

    Прийшла любов непрохана й неждана —

    Ну як мені за нею не піти?
Кохання – одна з найстраждальніших тем світової літератури від самого початку її існування. Кажуть, що про любов сказано все, але не всіма. Тобто кожен, поет він чи прозаїк, драматург чи людина зовсім не причетна до літератури, у житті обов’язково “пише” свою неповторну історію кохання.  Різні віки, різні відчуття … Все різне… Єдине – кохання.

          Особливе місце на поличці людської  пам'яті посідають поетичні твори. Я вважаю, що українська інтимна лірика — найбагатша, найспівучіша, найщиріша і  найправдивіша — поети здебільшого передають чудовою мовою свої емоції, які «матеріалізуються» і линуть до інших людей, «заряджають» їх  тим духовним станом, який пережив поет. Тому, що  спілкування з поезією збагачує духовний світ людини, урізноманітнює його і — неодмінно — додає йому шляхетності.  «Зів'яле листя» Івана Франка; «Стояла я і слухала весну», «Лісова пісня» Лесі Українки; «Сміються, плачуть солов’ї» Олександра Олеся; «О, панно Інно», «Коли в твої очі дивлюся» Павла Тичини; «На білу гречку впали роси» Максима  Рильського; «Так ніхто не кохав», «Білі акації будуть цвісти» Володимира  Сосюри; «Є в коханні і будні, і свята» Василя  Симоненка; «Як пишно квітка лотоса цвіте» Миколи Лукова; «Маруся Чурай», «Світлий сонет» Ліни Костенко — усі ці твори так чи інакше сповнені великим почуттям — безумовно реальним, іноді світлим, іноді болючим, коли взаємним, а коли й нерозділеним.  Інтимна лірика — це завжди роздуми про найдорожче, найсокровенніше. Вона вбирає в себе найглибші почуття і найтонші порухи люд­ської душі. Є в ній щось безоглядно-відверте, щиро-сповідальне і водночас — співзвучне почуттям і настроям багатьох людей.

       Дуже  сподіваємося, що твори, які ми пригадали та  прочитали  на вечорі лірики, всі ці прекрасні  поезії, які почули учні, їм  сподобались і вони  частіше будуть звертатися до творчості українських письменників, коли у них в  душі оселиться любов.

...Читайте вірші про любов.                                    

Хоч, кажуть, все придумали поети,—                                 

І почуття, в яких нуртує кров,

І ніжності, і вірності тенета.             

Не вірте! Є любов така в житті,

Що може навіть душу спопелити!

Знайдіть для себе ці слова святі,

Що змусять вас і плакати й  радіти.

Знайдіть найкращі на землі слова —

І подаруйте їх своїм коханим.

Читайте, вірші — в них любов жива!

Тож хай вона у вас в душі не в'яне!

Шановні користувачі ! Запам'ятайте цю поезію, яка, можливо, стане для вас підтримкою і втіхою на нелегких стежках дорослого життя. Хай у ваших душах поетичні зерна проростуть кришталево чистим почуття. Кохайте і будьте коханими!