Війна в Афганістані трагедією і болем увійшла у життя багатьох українських громадян. Минає 34-а річниця з дня виведення радянських військ із Республіки Афганістан, але мужість,героїзм, вірність військовому обов’язку та військовій присязі наших солдатів і офіцерів назавжди збережеться в пам’яті українського народу.
160-ти тисячам українцям судилося пройти це жорстоке випробування, 3383 з них повернулися додому у цинкових трунах, 12000 залишилися інвалідами, понад 100 тисяч живуть і житимуть з невиліковними хворобами,86 українських юнаків залишилися у полоні, більшість з яких уже за плином часу можна вважати такими, що пропали безвісти.
Через страхітливі жорна цієї
чужої нам війни пропущено більше 3 тисяч
уродженців Вінниччини, 182 з яких
отримали поранення, 116 - повернулися інвалідами, а 167 взагалі
не повернулися до рідних домівок живими, 2 – пропали безвісти. Після війни
померло від ран, захворювань
більше, ніж загинуло.
Не оминула ця війна і тростянчан – 192 воїни-земляки взяли в ній участь, троє повернулися
додому в цинкових гробах, 9
стали інвалідами.
Відлітають у вічність роки. Пішла в історію і десятирічна афганська війна. Але ще довго будуть турбувати нас голоси загиблих і живих – війни не закінчуються безслідно. Ті, хто вижив, - то живий голос війни.
В бібліотеках громади проведені заходи, приурочені річниці виведення радянських військ із республіки Афганістан: тематична година "Ціна чужої війни", книжкові виставки "Час і досі не загоїв рани - цей одвічний біль Афганістану", "Афганістан: подвиг, біль, пам'ять...", літературна афганська сторінка "Далекий у часі, близький у пам'яті", літературно - музичний відео - фактаж "Афганістан вчив! Афганістан карав!Афганістан випробовував!", вечори - зустрічі з воїнами -"афганцями" "Афганістан болить в моїй душі".
Забувати досвід історії – злочинно. Віддати забуттю
сумний досвід афганської війни –
це знехтувати трагічним уроком історії.
Немає коментарів:
Дописати коментар