"Рідна мова моя материнська…"

                                   

      

     Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

    21 лютого, в усьому світі відзначають це порівняно молоде свято – Міжнародний день рідної мови. Його історія має трагічний початок: 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову. У жовтні 1999 р. на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а з 2000 року цей день відзначають і в нашій країні.

Мова кожного народу —

Неповторна і своя;

В ній гремлять громи в негоду,

В тиші трелі солов’я.

На своїй природній мові

І потоки гомонять;

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту — навіки —

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

      Буду всюди й повсякчас,—

           Бо ж єдина — так, як мати,—

 Мова в кожного із нас.

 У Глибочанській бібліотеці-філії  проведено літературну подорож "Рідна мова моя материнська…", де діти декламували вірші і прислів'я про мову, відповідали на запитання вікторини.

                                                                                                       Бібліотекар Ольга Вогнивенко